Тридцять срібняків або все, що у тебе є.
Це Ісус за словами Ісуса. Ці роздуми належать до нашої збірки Страсного тижня. Їхня тема полягає в наступному: останній тиждень стався не з Ісусом. Він увійшов у нього. Від Вербної неділі до неділі Воскресіння Ісус входить до Єрусалиму як Цар, протистоїть порожній релігії, викриває лицемірство, пророкує суд, віддає Своє тіло і... Уважно слухайте та думайте про те, що говорить Ісус. Почнемо.
Тридцять срібняків або все, що у тебе є.
Середа та день, коли кожен обирає свою сторону.
Двоє людей.
Дві відповіді.
Один Ісус.
І весь світ досі стоїть десь між ними.
Одна жінка виливала дорогі миро для поклоніння. Один чоловік продав Ісуса за тридцять срібняків. Один вважав Його гідним усього. Інший вирішив, що Він вартий угоди.
Середа ставить питання, якого ніхто нарешті не зможе уникнути:
Чого для тебе вартий Ісус?
Ісус був у Віфанії, лежачи за столом, коли прийшла Марія, несучи запечатану кам'яну посудину з миром, вартістю цілий статок. Це було дорого — майже річна зарплата. Це не були дрібні гроші. Це не був зручний подарунок. Це був скарб.
Вона розбила кам'яну посудину та вилила миро на Ісуса.
Аромат наповнив будинок.
Дехто обурювався. “Why this waste?” — запитали вони. Парфуми можна було продати. Гроші можна було роздати бідним. Їхнє заперечення звучало благородно. Воно звучало практично. Воно звучало відповідально.
Але Ісус захистив її.
“She has done a beautiful thing to Me.”
Потім Він пояснив те, що навіть Його учням було важко зрозуміти:
“She has done it to prepare Me for burial.”
Мері побачила те, що інші пропустили.
Ісус казав Своїм учням, що Він страждатиме, буде відкинутий, убитий і воскресне. Однак вони не усвідомлювали всієї ваги цього. Але вчинок Марії сказав те, що ледве можна було висловити словами: Цар мав померти. Агнець прямував до жертви. Той, Кого вона любила, був гідний шани, перш ніж світ покриє Його ганьбою.
Її поклоніння не було марним.
Це було визнання.
Вона не просто дала Ісусу щось дороге. Вона дала Йому щось незворотне. Як тільки флакон розбили, а миро вилили, його вже не було назад.
Ось що робить кохання, коли воно чітко бачить цінність.
Воно перестає рахувати.
Але неподалік формувалася ще одна реакція.
Юда Іскаріотський пішов до первосвящеників і спитав: “What will you give me if I deliver Him over to you?”
Вони відрахували тридцять срібняків.
Тридцять штук.
Ціна зради.
Ціна, призначена за життя Того, з ким Юда ходив, їв, кого слухав і за ким ішов.
Мері розбила фляжку.
Юда уклав угоду.
Марія розсипала скарб.
Юда збирав срібло.
Марія підготувала Ісуса до поховання.
Юда підготував шлях для Його арешту.
Це жахлива ясність середи: кожен надає Ісусу певну цінність.
Не лише Марія. Не лише Юда. Усі.
Скептик робить. Шукач робить. Віруючий робить. Байдужа людина робить. Прихожанин робить. Критик робить. Учень робить.
Ми можемо не вимовляти це число вголос, але наше життя його підтверджує.
Чого варта Ісус у твоїх рішеннях?
Чого Він вартий у ваших грошах?
Чого Він вартий у твоїх амбіціях?
Чого Він вартий у ваших стосунках?
Чого Він вартий у вашому особистому житті?
Чого Він вартий, коли послух коштує вам комфорту, репутації, контролю чи гріха, від якого ви не хочете відмовитися?
Легко засудити Юду здалеку. Але зрада рідко починається з відкритої ненависті. Часто вона починається з розчарування. Ісус не стає корисним так, як ми очікували. Він не служить нашим цілям. Він не реалізує наші амбіції. Тож ми починаємо щось приховувати.
Марія показує нам протилежне.
Вона не використовує Ісуса. Вона поклоняється Йому.
Вона не просить, що може отримати. Вона дає те, що не може повернути.
Вона не вважає відданість марнотратством, бо вважає Ісуса гідним.
І Ісус це приймає.
Це важливо. Ісус не докоряє надмірної любові до Нього. Він не називає її надмірною. Він не каже: “That was too much.” Він каже, що це було красиво.
Середа розділяє кімнату.
Дехто називає богослужіння марнотратством.
Дехто називає зраду практичною.
Деякі залишають свої варіанти відкритими.
Деякі розбивають банку.
Але ніхто не залишається нейтральним вічно.
Ти не можеш стояти з Марією, чіпляючись за срібло Юди. Ти не можеш вилити себе перед Ісусом, таємно обговорюючи умови своєї вірності.
Отже питання стоїть так:
Чого для тебе вартий Ісус?
Не в теорії.
Не релігійною мовою.
Не тоді, коли вартість низька.
Чого Він вартий, якщо слідування за Ним означає, що фляга має розбитися?
Аромат Марії наповнив будинок.
Срібло Юди не купувало нічого, крім крові.
І Ісус продовжував рухатися до хреста, не здивований, не потрапив у пастку, не переможений. Він знав поклоніння. Він знав зраду. Він знав похорон попереду.
Все ж Він віддав Себе.
Той, Кому поклонилася Марія, а Юда продав, — це Той, Хто незабаром мав віддати Своє життя за грішників.
Тож принесіть Йому свої розрахунки.
Принесіть Йому свої угоди.
Принеси Йому своє охоронюване серце.
Тоді подивіться ще раз.
Він цінніший за срібло.
Він вартий більше, ніж парфуми.
Він вартий усього.
Ключовий вірш.
“She has done it to prepare Me for burial.”
— Матвія 26:12
Одне речення, яке слід запам'ятати.
Страсний тиждень змушує запитати: чого для вас вартий Ісус?
Питання для обговорення.
Скільки б тобі коштувало зламати твою “alabaster jar” перед Ісусом?
Молитва на день.
Господи Ісусе, зізнаюся, що я часто оцінював Твою цінність. Я зважував послух проти комфорту та приховував від Тебе частину свого життя. Прости мені. Відкрий мої очі, щоб я побачив Тебе, як побачила Марія: гідного, прекрасного та безцінного. Зламай моє серце, що торгується. Навчи мене виливати своє життя перед Тобою в поклонінні, довірі та відданості. Амінь.
